Мам!
Я завжди мріяв написати пісню про маму,
Але різні поети всі слова вже сказали.
І я не хотів повторити когось із них.
Я біля своєй мами буду завжди маленьким
І, як тільки покличе, прибіжу скоренько,
Тому я їй і написав ці слова, як міг.
Приспів:
Мам,
Ти мене вибач, що я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Я, може, трохи пізно став її розуміти
І не часто дарував на день народження квіти.
І були часи, коли я тижнями їй не дзвонив.
І кожен раз, коли вона мене обіймає
І разом із татком щось про внучку питає –
Я з радості плачу, що маю живих батьків.
Приспів.
Мам,
Ти мене вибач, що я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам,
А можна я до тебе завтра приїду,
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми “посидим”?
Я дуже дякую тобі за то, що я вмію,
І дякую тобі за то, що я розумію
Ті речі, які не пояснюють навіть в книжках.
Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель,
І я тоже десь поряд буду завжди бродити,
Щоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках.
Приспів.
Мам,
Ти мене вибач, що я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам,
А можна я до тебе завтра приїду,
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми “посидим”?
Мам!
Мам!
Я завжди мріяв написати пісню про маму,
Але різні поети всі слова вже сказали.
І я не хотів повторити когось із них.
Я біля своєй мами буду завжди маленьким
І, як тільки покличе, прибіжу скоренько,
Тому я їй і написав ці слова, як міг.
Приспів:
Мам,
Ти мене вибач, що я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Я, може, трохи пізно став її розуміти
І не часто дарував на день народження квіти.
І були часи, коли я тижнями їй не дзвонив.
І кожен раз, коли вона мене обіймає
І разом із татком щось про внучку питає –
Я з радості плачу, що маю живих батьків.
Приспів.
Мам,
Ти мене вибач, що я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам,
А можна я до тебе завтра приїду,
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми “посидим”?
Я дуже дякую тобі за то, що я вмію,
І дякую тобі за то, що я розумію
Ті речі, які не пояснюють навіть в книжках.
Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель,
І я тоже десь поряд буду завжди бродити,
Щоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках.
Приспів.
Мам,
Ти мене вибач, що я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.
Мам,
А можна я до тебе завтра приїду,
І ми на кухні не одну годину
Собі на різні теми “посидим”?
Мам!
|
Мам!
Я всегда мечтал написать песню про маму,
Но разные поэты все слова уже сказали.
И я не хотел повторить кого-то из них.
Я возле своей мамы буду всегда маленьким
И, как только позовет, прибегу быстренько,
Поэтому я ей и написал эти слова, как мог.
Припев:
Мам,
Ты меня извини, что я стал взрослым,
И уже прошла сорок третья осень,
Как я увидел в первый раз свой дом.
Я, может, немного поздно стал ее понимать
И не часто дарил на день рождения цветы.
И были времена, когда я неделями ей не звонил.
И каждый раз, когда она меня обнимает
И вместе с папкой что-то про внучку спрашивает –
Я от радости плачу, что имею живых родителей.
Припев.
Мам,
Ты меня извини, что я стал взрослым,
И уже прошла сорок третья осень,
Как я увидел в первый раз свой дом.
Мам,
А можно я к тебе завтра приеду,
И мы на кухне не один час
Посидим и пообщаемся на разные темы?
Я очень благодарен тебе, за то, что я умею,
И благодарен тебе, за то, что я понимаю
Те вещи, которые не объясняют даже в книжках.
Пусть будет возле тебя всегда ангел-хранитель,
И я тоже где-то рядом буду всегда бродить,
Чтобы не мерять нашу жизнь в телефонных звонках.
Припев.
Мам,
Ты меня извини, что я стал взрослым,
И уже прошла сорок третья осень,
Как я увидел в первый раз свой дом.
Мам,
А можно я к тебе завтра приеду,
И мы на кухне не один час
Посидим и пообщаемся на разные темы?
Мам!
Мам!
Всегда я мечтал сделать песню про маму,
Поэты, однако, уже давно всё сказали,
А я не хочу попугаем слова повторять.
Я для любимой мамочки ребенком останусь,
И как только позвала, я уже у мамы,
И всё-таки спеть я решился – видать, пора.
Припев:
Мам,
Ты извини меня, что стал я взрослым,
И вот проходит сорок третья осень,
Как я впервые увидал свой дом.
Пришло настолько поздно вот такое прозренье
И не часто я дарил маме цветы, к сожаленью.
И было такое, что неделями ей не звонил.
И каждый раз, когда она меня обнимает
И с папой о внучке говорит, что большая,
От счастья я плачу, поскольку со мной они.
Припев.
Мам,
Ты извини меня, что стал я взрослым,
И вот проходит сорок третья осень,
Как я впервые увидал свой дом.
Мам,
А можно я прямо хоть завтра приеду,
И мы на кухне нашей за обедом
Поговорим полдня о том, о сем?
Я очень благодарен, ведь хоть что-то умею
И что-то очень важное сейчас разумею.
И в книжках такое, увы, никогда не прочтешь.
С тобой всегда пусть будет рядом ангел-хранитель,
И я тоже тут рядом – наблюдайте, смотрите,
А то постоянно ты звонки телефонные ждешь.
Припев.
Мам,
Ты извини меня, что стал я взрослым,
И вот проходит сорок третья осень,
Как я впервые увидал свой дом.
Мам,
А можно я прямо хоть завтра приеду,
И мы на кухне нашей за обедом
Поговорим полдня о том, о сем?
Мам!
Автор перевода - Кирилл из Дашев
|
